Я не підвладна присудам людським.
Єдина карта в світі не побита!
...Свободи дух! Ти, приспаний в мені,
дрімав. Ну що ж... Тепер з тобою - квити...
За стільки днів, загублених в пісках,
суєтності життя в догоду світу,-
нестримний ти, пручався, не мовчав,
рвучися навздогін слідами вітру...
Сум"яття, стій! До серця більше - зась!
Впади на дно камінням океану!
Коли вже навіть стіни не мовчать,-
хіба як-небудь жити нам пристало?
05.07.2016р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676663
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.07.2016
автор: Іванюк Ірина