Стигла мовчки гроза над світом
І в долоні опалим цвітом
Запашним
Вітер сипав... Невже навмисно?
Запліталося снів намисто
В золотий
В колір сонця, тепла і світла...
Я була твоїм пізнім літом.
Відцвіло.
Зріла пристрасть у тиху ніжність.
Почуттів облітала свіжість.
Все... було.
Молодилась душа у згадці,
На хиткій застигала кладці
Нових мрій.
Розцвітала теплом серпневим,
Бо світанком дзвенів веселим
Голос твій.
Стигла мовчки гроза над світом.
В"ялим пристрасть спадала цвітом,
Не біда!
Дощ омиє квітучий солод,
Освіжить буря стислі в побут
Почуття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676720
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.07.2016
автор: Мар’я Гафінець