Діалог Кота й Тоніка
Хто ми такі і чому?
Хто ми такі і навіщо?
Може мурашки в снігу,
Прокинулись і лишились навічно?
Що я можу тобі сказати? -
залиш всі справи і вчись літати.
Ой, не зможеш?
Ти лише людина?
То стань пінгвіном -
він має крила.
Мене називали пташиною
Люди з минулих років.
Та ж був я лише твариною
Й злетіти так й не зумів.
Одного разу я спробував,
І більш скорш за все вже не буду.
Написано же ж на роду нам,
Послухай-но. Ми ж слабкі люди.
Так, я слухаю,
Яка наступна відмовка?
Ти ще й без рук?
Ти боїшся вовка?
Я ж не до лісу тебе посилаю
На висоті людина конає,
Тиском їй серце стискає.
Хоча... Перший вдих прийшов з болем,
Страхом бачити, чути, любити.
Смаком сліз із відтінками солі.
Там народжувались цього всесвіту діти.
Бійся як хочеш
та мені час летіти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676757
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.07.2016
автор: Кіт