Життя тече своєю чередою,
мелькають роки і пливуть віки.
Все змінюється як і ми з тобою,
тепер у нас уже нові й бики.
Не ті, що степ колись давно орали,
возили збіжжя чинно до млина
чи чумаки за сіллю мандрували
степами Таврії… Ну, просто дивина, –
В тролейбусі, трамвайному вагоні
жінки вагітні й дідусі стоять;
їх обскакали, сумно у салоні,
місця всі зайняті – на них бики сидять.
По зустрічній зі швидкістю ракети
буває мчить собі такий ось бик,
ланцюг на шиї, ратиці у кедах,
а в голові пустій черговий бзік.
Зайдіть в під‘їзд чи у кабіну ліфта,
тут феромони хмарами снують.
Питання виникає в стилі Свіфта –
тварини тут чи люди все ж живуть?!.
У Францію на Євро по футболу
з Росії чартер терміново полетів,
керують всім там ФСБшні кола,
а в ньому ціла партія биків.
Те стадо із тваринним, диким ревом
усе руйнує, трощить і ламає,
з корінням рвуть бики кущі й дерева,
уболівальників калічать і вбивають.
Оглянь уважно рідні ти пенати,
повсюди цих биків багато дуже,
а щоб оте биківство подолати –
із себе починати треба, друже!
08.07.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676785
Рубрика: Сатира
дата надходження 08.07.2016
автор: Олександр Мачула