Дорослими стали пташки –
Колись їх батьки доглядали.
Й лиш сіно і пух в подушки
Малечі своїй підкладали.
Усі розлетілись з кубла…
Самотністю хата їх нині
Стоїть в самім центрі села,
Для серця, так милій місцині.
Садок постарів без утіх,
Пташаток моїх білочубих.
Сливки, яблуні і горіх
Усі мають стан недолугий.
Хоч рідко чубаті і без
Над місцем отим пролітають.
Все ж думоньки із під небес
Голівоньки їм оплітають.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676869
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.07.2016
автор: Микола Поділля