[i]Дні у роки завжди складаються пазлами
Де радість й біль мов складна амальгама
Життя як мотузок заплуталось вузлами
А віра у диво лише реклама
А пазли ці - це просто мозаїка
Хвилини ж насправді пісок у годиннику
Мене вже не лікують прозаїки
Час знаходить нові подразники й чинники
Віра у прикмети це також релігія
Де щодня відкриття й нова фобія
І все це має назву фізіологія
Або просто напросто істерія [/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676870
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.07.2016
автор: Валерій Кець