Коли зітхнули зорі в небі сяйвом –
наш час пішов по колу, наче вперше,
даруючи потрібне, дрібне, зайве.
Тоді він – піший, а сьогодні – вершник.
І неухильно ділиться життями.
І неодмінно множиться на смерті.
…а ми, колись від почуттів без тями,
тепер лиш дві адреси на конверті…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676898
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 08.07.2016
автор: Циганова Наталія