Є у кума кума молодесенька,
І кругом же вона та й гарнесенька.
Мов тополя струнка, чорні брівоньки,
Не іде, а пливе, мов лебідонька.
І на неї усі задивляються,
Що полюбить когось - сподіваються.
Не одного ж вона звела з розуму,
Розбивала серця диво-вродою.
До куми кум іде у вечірній час,
Під жупаном несе та й гостинчика.
-Відчини ж ти мені, моя кумонько,
Усміхнись, пригорнись ніжно, любонько.
Те, що кум та кума є коханцями,
У житті не бува завжди правдою.
-Ой, не йди, не топчи сюди стежечки,
Чоловіка люблю та й безмежно я.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676959
Рубрика: Авторська пісня
дата надходження 09.07.2016
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський