[b]
Голос з небес.
Степанко любив збрехати
І ще – слово не тримати.
- Ти не маєш віри, друже,
Бог таке не любить дуже!
- То, що маю я робити?
Рот сам хоче говорити!
А коли не дозволяю,
Наче хвіст собі виляє.
Кажу я: «Не говорити!»,
А він каже: «Ри-ри-рити!»
Кажу: «Досить! Замовчати!»
А він ще каже: «Ні! Почати
Бити Петрика й Івана,
Щоб боялися Степана,
І всю шану віддавали,
Язика свого тримали!»
Голос з неба – та як гряне:
- Не чекай чудес, Степане!
Ті, що брешуть, ображають,
Царства Божого – не мають![/b]
Галина Яхневич.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677077
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.07.2016
автор: Тріумф