Пригіркла кава у горнятку
Де запах вицвівших надій,
Ми надто пізно стали близькі,
Щоб ранки в душі запустить...
Так довго громи очеркали
зіпиту чашу сподівань...
Дощами змито глею груду,
Щоб в ній родючість збунтувать.
Лавандо цвітом вкрите небо
межу,десь там,а ми на ній...
Заграва так полум"яно гріє
Щілини холоду в пітьмі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677088
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.07.2016
автор: Плискас Нина