По гострому лезу пройдуся сьогодні,
Хоч важко, бо кров цибенить на підошвах.
Та в купу зберу я всі сльози солоні
Й змішаю з живицею свіжоі дошки
Сосни, що росла тут зовсім недалеко,
Та раптом потрапила в гостріі зуби,
Коріння ж засохло в нестерпную спеку...
Зійти хочу з леза, щоб ти приголубив,
Зігрів, коли змерзну, назвав би своєю,
Загоїв би рани і втер мої сльози,
А я б шепотіла: ,, я буду твоєю",
Бо вдвох не страшні нам ні лезо , ні грози.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677099
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.07.2016
автор: Світлана Петренко