Твою породу вже довіку не змінити,
такою ж чорною залишиться й душа.
Бо лицемірство те нічим уже не вбити,
та й то питання – є вона у торгаша?..
Дурю довірливих людей немов кролів –
частенько ти перед сестрою хвастала.
Але твоїм палацом залишався завжди хлів,
бо ти всього лиш Проня Голохвастова.
Підступність і жадобу з молоком віссала,
хоча скривати все оте було й непросто.
Ти слушного моменту лиш чекала –
банальна Пронька-жаба Голохвоста.
08.07.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677235
Рубрика:
дата надходження 10.07.2016
автор: Олександр Мачула