Ще вночі гори-хвилі здіймались, розбивались із громом об берег, а на ранок
парчею блищали, промовляли негучно, привітно...
Море! Море! Дай мудрості силу - вгамувати розбурхане серце, заспокоїти пристрасті хвилі - так, як вмієш робити лиш ти!
Щоб гойдалося серце на хвильках - невисоких, грайливих, сяйливих. І кохання безмежнеє море ніжно пестило берег душі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677248
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.07.2016
автор: Мирослава Жар