Катя в мами помічниця,
Їй нема коли ліниться.
Погодує зранку птицю,
Ще погладить ніжно кицю.
Дасть парного молока.
-Їж кицюню із бачка.
Мама сердиться, кричить,
Киця злякано нявчить.
А Катруся і не знає.
-Ну за що, мамуся лає.
-Ну віддала кашу птиці.
-Хай їдять собі синиці.
-Я ж не хочу,- дума Катя.
-В мене інше є заняття.
Киці дала молочка .
Це нічого, що з бачка.
І пішла помить посуду.
-Ой, на ній же море бруду.
Цю тарілку розіб'є.
-Ну нехай, ще інша ж є.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677333
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 11.07.2016
автор: Лариса Василишина