1
Коли реве й вирує
У своїм шаленстві вітер,
На превеликий подив,
До серця вкочується тиша.
Вона легка і прозора,
Немовби літній ранок,
Неначе сонце, яке купається
У світлих росах
І у кожній живій росинці
Відсвітлює свій лик урочий.
2
Несамовито бурхає
І виє хуга за вікном,
Страхає лютістю своєю
Білий світ!
А тиша на строкатім
Килимку,
Згорнувшись у клубочок
Кошеням потішним,
В натопленій хатині
Сонно муркає.
21.09.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677351
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.07.2016
автор: Красуля