Стихли верби понадвечір, над водою нахилились.
Зорі в небі засвітились. Заясніли. Задивились.
Задивились на дівчину ту, що коси заплітала.
Задивились на дівчину ту, що весело співала.
Бо уперше та дівчина так красиво заквітчалась.
Бо уперше та дівчина на побачення збиралась.
Їй козак запав у вічі. Бо стрункий такий і бравий!
Їй козак запав у душу, бо веселий такий , жвавий!
Зорі з неба задивились на дівчину, що ласкава.
Одягти найкращу сукню захотіла. Вибирала.
Зорі з неба задивились на козака молодого,
що збирався до дівчини. Сідлав коня вороного.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677353
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.07.2016
автор: Надія Башинська