Ні ,це не вірш, душа моя у римах,
Чомусь знов плаче, тисне і болить,
Думки застряли, душаться в шпаринах,
Чекаю сонця землю оживить.
Горить кругом -прокляття і тривоги,
Ласкавих слів без сонця не пізнать.
А де ж вони? Чи може ждуть підмоги,
Щоб хмари темні вітром розігнать.
О, вітре буйний, вітре України,
Дмухни сильніш на погань із москви,
Змети з землі , щоб ми були єдині,
Своє любили і в майбутнє йшли!
Хай заростуть дороги бур`янами,
Якими сунуть в край наш москалі,
Ні ,не були ніколи ми братами,
А свідки в нас-мільйонами хрести!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677395
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.07.2016
автор: горлиця