[b]64* крилата; до в. «Моралізоване»[/b]
«є межі всьому, лиш добро у любові – безкрає»
«не думай, що здобудеш світ: панами
ставали й інші, та лише до меж.
роздай добро, яке нажив «трудами»,
бо десь когось колись ти скривдив теж:
коли збирав - не вкрав чуже, сирітське? –
роздай! - бо ставить час на долі мітку».
…
А добра настанова ця, на всі часи годиться,
як честь і совість – до лиця: не псуй води з криниці…
[b]65* гостя; до в. «Крик»[/b]
«оголеним нервом торкаєшся днів… словом – серця»
... не доторкнись до них байдужим поглядом,
ти, що ловитимеш цей крик у тиші подиху:
не плоті рани ці, о ні! не рук чи тіла, –
душі, що прагла щастя, лиш
його хотіла!
…
Як звучить голос тої, що [i]гостею[/i]
в світ збайдужілий з’явилась!
Ти прислухайся: хтось для тебе
долі в неба вимолює милість…
[b]66* Сергей Дунев; до в. «Судьба чередует дары и удары»[/b]
«наливает чашу дней судьба. – только смерти непреклонная ходьба…»
привычный ход вещей: года... мечтанья... тризна.
за трапезою дней скажу (без укоризны):
да, дух неприхотлив в желаньях плоти нашей:
есть соль и хлеб; налив, жизнь осушает чашу
из дней, любви, надежд, даров, пинков, соломки...
и каплет соль из вежд слезой на хлеба ломтик…
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677443
Рубрика: Присвячення
дата надходження 11.07.2016
автор: Касьян Благоєв