[i]NK[/i]
..як пахне твоє волосся за мить до зливи, коли поламана парасоля залишилась попід одним із сидінь авто,
про що б розповіли мені тьмяні піони на шпалерах вітальні твоєї квартири на периферії Франкфурта,
як звучить у твоїх навушниках Політ Валькірії Вагнера,
на якій саме сторінці ти покинула Нестерпну легкість буття,
бо у твоєму вортшатці** вже не стачало німецьких матів,
під рукою - паперових хустинок, вина - у пляшці..
мене все це стосується, навіть зараз, за півгодини до світанку, за півтори - до сигналу будильника,
чи відомо тобі, яке дивовижне повітря у Львові після безсонної ночі, особливо, коли закохана?
якщо мати дуже поганий зір, як у мене, і трохи фантазії,
можна уявити замість телевізійної башти, що височіє далеко за моїм балконом, Ейфелеву вежу..
тільки не плач, я тобі не дозволяю, лише якщо сльози не від щастя чи задоволення,
серце моє, я би іменем твоїм не те, щоб зорю назвала, я би назвала власну донечку -
і було б в мене не тільки своє, власне серце,
а плюс ще двоє
найрідніших сердечок..
немає межі моїм почуттям і концентрації солі у кожній літері -
але я посміхаюсь до тебе крізь кожен видрукуваний рядок, немовби крізь сльози,
я тебе дочекаюсь, навіть якщо ти одружишся, народиш дитину, розведешся, знову одружишся, я тебе дочекаюсь,
усупереч всьому
я тебе кохатиму.
[i]*від серця до серця.
**у словниковому запасі.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677502
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.07.2016
автор: Майя Грозова