..що бачиш ти уві сні у післяобідні години під час сієсти серед спекотного липневого дня?
коли розламане навпіл колесо місяця котиться серед хмаристих сугробів назустріч ледь зблідлому сонцю,
а небо настільки глибоко синє й прозоре, як скло твоїх окулярів,
що нагортаються сльози на очі..
десь поза мереживом шовкових фіранок, по той бік вікна
виходить вона на балкон, немов капітан, прикладаючи до чола долоню -
проїжджають повз тролейбуси і трамваї, у кімнаті тремтять дзеркала,
ніби хтось ізсередини стукає в них несподіваним гостем..
рипить радянський паркет, немов клавіші антикварного фортепіано,
високо в глибинах горища вітер цілує пташок, а вони від нього навтьоки,
тіні лагідно гладять тобі обличчя рукавичками із м'якої бавовни,
розквітають на килимах і шпалерах гвоздики, тюльпани, піони..
чий шепіт ти чуєш, коли накриваєшся із маківкою клаптиковою ковдрою?
хто кличе тебе за собою крізь хвилі квітучих яблунь та абрикосів?
поки в узголів'ї твоєї постелі стрілка годинника, немов навіжена, намотує кола,
а шепіт пір'їною плутається у волоссі,
ти спиш і крізь сон посміхаєшся..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677503
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.07.2016
автор: Майя Грозова