Я увійшла у літній вечір, як до храму.
Усі дерева немов стояли у молитві,
тримаючи угору віти-руки.
Вітер стих.
Завмерло все навколо
в єднанні з небом ясно-голубим.
Воно лилось і в мене.
Я також немов ставала деревом,
до неба розпростерши руки-віти
з молитвою:
- О Господи, яка краса!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677532
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.07.2016
автор: Мирослава Жар