І
Ходить горлиця, туркоче.
Бо зігрітись, мабуть, хоче.
Адже ще у нас зима,
Надворі тепла нема.
Ти ходи до нас сюди,
Ми дамо тобі їди,
Зробим гарну годівницю.
Погодуєм усю птицю!
ІІ
Сірий, сірий, сірий хлопчик.
Звати його – наш горобчик.
Скаче, скаче по дорозі
І на нашому порозі.
Він ніколи не сумує,
Завжди пісню його чуєм:
«Цвінь-цвірінь-цвірінь-цвірін» -
Нам усім співає він.
І зими він не боїться,
Скок і стриб: весела птиця!
ІІІ
Десь дзвінкий лунає спів,
Мов з твоїх чарівних снів.
Що на гілці там за птиця?
Знаю! Знаю! Це синиця!
І маленька, і тендітна,
Але всім вона помітна.
Бо блакиттю й злотом сяє;
Завжди весело співає.
Сповіщає нам вона:
«Скоро вже прийде весна!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677546
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 12.07.2016
автор: Alice Blue