Дощ
Сміття пручалося вдиратися до напівзакритого баку
Газонокосар сказав:
«навіщо все ускладнювати.
Порожні поруч»
Порожні сторінки…
А пишеться на одній
Тупцяється гострим графітом що проштрикне горлянку
Наче нескінченна молитва ідолиці
Що немає ні очей/ні вух/ні вуст
Солоність гідна ізраїльського водоймища
Солона вологість на гострогрифельний відчай
І життя довжиною у лінію клінічної коми
Пожвавлена рекламною смс0розсилкою
Невір’я…
Це пальці у міжребір’я
А самота це мечі морфемні між ребер
Ножни-ребра
Греблі очей рве повінь
Збожеволів би в цьому схроні
Та газонокосар пригостив цигаркою
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677842
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 13.07.2016
автор: Принц Флорізель