А ночі так багато і так мало..
Вона – у склянці, в душах, в тишині..
Її знайдеш і вдень. Під покривалом.
Але відчуєш ніч лише вночі.
Вона огорне таємниче ніжно,
Все зайве прибере з твоїх очей,
Ввійде у тебе з подихом. А в ліжку
Завжди чекає краща із ночей.
Вона – солодка, жадана, єдина..
Хоч завтра буде ще, а потім – знов.
Але не та. Не там. Не так. Не з тими.
Засни її – і ти пізнаєш сон.
Її так мало – місяць лиш разочок
Сходив по колу. Чи то, може, збіг?
Її багато – не один ковточок,
Напився вдосталь – випити не зміг.
Її так мало – лічені години.
Її багато – вистачить усім.
Та й скільки треба стомленій людині,
Щоб зранку посміхатися росі?...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677885
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.07.2016
автор: Rusya