Все – ніщо. Від розлізлої свічки
Чорний дим – в порожнечу світів.
В цю обмежену, зболену нічку
Хтось розбився. Чи, може, злетів?
Це крило (не долоня) вже більше не буде літати
Не посіє над світом ні пуху, ні зла, ні добра
Ця душа (ні, не птаха) не буде щоранку страждати.
Бо літала в дитинстві, а впала завчасно стара
Все – ніщо. І немає від того в житті порятунку.
Всі однаково щиро у точку одну приповзуть
Все зникає, мов дні, в невідомім для грішних керунку
Все, що варте, – в землі. А в очах воно змінює суть.
Все – ніщо. Від розлізлої свічки
Дим легкий, у свідомості - гніт.
Хтось відкрив, хтось – закрив свої вічка.
Мить – як вічність. Падіння – як зліт.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677899
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.07.2016
автор: Rusya