Очі мов чорні вишні,
Захоплять ночі і дні.
Можливо,пробачить Всевишній.
І ти знову наснишся мені.
Отрута захоплює душу,
Думки мерехтять в забутті.
Спокій твій не порушу
І буду далі їти.
Сховаю себе серед вулиць.
Будівель й бетонних доріг,
Щоб ніхто не зміг притулитись
І з сердця зробити поріг.
Мій біль не матиме назви
І,мабуть,він є неземним.
Поки ще очі не згасли,
Будуть наповнені ним.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678013
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.07.2016
автор: Валерия94