Коли друг - вже не друг,
зупиняється час,
Хмари в небі сивіють, мов вата.
Коли друг – вже не друг,
натискаєш на газ,
Коли треба лише гальмувати
Попереду – стіна, за плечима – життя,
Все стиснулось в строкаті моменти.
Душиш серця нестримне беззвучне виття,
Щоб не дати живому померти.
Коли друг – вже не друг,
то нікуди не мчиш
У сухому предметному світі.
Закриваєш вікно – у безсиллі кричиш,
Щоб його, як колись, зрозуміти.
Коли друг – вже не друг,
то тебе вже нема.
То зникає душа. Й нема ради.
Бо вбиває не друг. І не ворог вбива –
Розчленовує другова зрада.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678015
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.07.2016
автор: Rusya