По місту ходить аномальна спека
У ці часи я містом не гуляю
Сиджу в тінях, і задля власної безпеки
Твій номер раз за разом набираю.
Я знаю що гудки на тому боці
Це не підстава думати про зраду
Вона і так пасе мене на кожнім кроці
Заходить з тилу і мій спокій краде.
Ти просто вийшла, телефон забула
Ти з тих хто може жити і без нього
Ти весь мій космос на собі замкнула
І випурхнула з легкістю із нього.
Гудки, гудки, немов виття сирени
Я вкотре підрахую власні збитки
А містом ходить нереальна спека
І мозок мій висушує до нитки.
07.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678065
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.07.2016
автор: Макс Абсолют