У кожної людини свої зорі .
Антуан де Сент-Екзюпері
У кожного свої зірки на небі,
Співають в серці кожному свої птахи.
В яких краях, в яких світах далеких
Наші з тобою Не зустрілися шляхи?
Присплю світанок мрій, сама ж під вечір
Накриюсь увертюрою. А хто ж тобі,
Мій Моцарте, накриє голі плечі,
Хто стане зіркою у генія судьбі?
Ти спокусивсь на голос Алоїзи,
Для неї арії, сонати клав до ніг.
Звуки - гармонія, а ноти – це ескізи
Душі пориву, що із спеки в сніг…
Та не вона тобі зорею стала,
Твоя симфонія вселилась не у ній.
В яких галактиках ця музика літала,
І де ключі взяла від моїх мрій?
Зоря у небі погляд твій леліє,
До неї (мене) три століття ще летіть.
Шлях подолав – в моїй душі зоріє
Мелодія непрожитих століть.
Напевно, в тім боги ще помилились,
І геній Моцарт не читав моїх віршів…
Хоч ми в одній епосі не зустрілись,
Та музика торкнулася душі…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678078
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.07.2016
автор: Олена Жежук