Роберт Сервіс «Гробокоп» (переклад Володимира Туленка)

Роберт  Сервіс  «Гробокоп»
(переклад  Володимира  Туленка)

Як  був  ще  юним  я,  в  соку,
Гарненьким  хлопцем  хтивим-
То,  як  годиться  хлопчаку,
Дівчат  топтав  так,  як  хотілось:
І  Нелл,  і  Белл,  і  Нен,  і  Бесс  ...
Прискорено  роки  минають:
Я  був  гульвіса  з  гульвіс,
Бо  кожну  другу  пам'ятаю.

Як  дивно:  жодної  нема,
Та  пам'ять  плаче  при  могилі.
Бо  кожна  –  то  моя  жона
І  доброчесна,  й  вправна  й  мила.
Я  сам  усіх  їх  поховав  -
І  Джилл,  і  Джейн,  і  Мод,  і  Моллі.
На  заступ  голову  схиляв,
Кривився  від  туги  та  болю.

Безгрішний,  від  себе  я  пнусь  -
Відставив  справи  я  завзято;
Навколо  -  де  не  подивлюсь  –
Мої  гасають  дитинчата!
Так  схожі,  очі  –  як  в  мене,
Плоди  кохання  без  вінчання  ...
Припущень  час  хай  омине,
Бог  збереже  своє  мовчання.

На  жаль,  померла  й  цього  дня
В  душі  моїй  так  панувала.
Яка  ж  бо  гордая  була  -
Ні  погляду  не  дарувала.
Сьогодні  сльози  не  здолать,
Схилюсь  як  завжди  труні  в  пояс…
«О  ,  Господи,  тобі  прийнять,
Я  ж  …  на  цім  світі  заспокоюсь!»

http://cdn.fishki.net/upload/post/201505/17/1534959/2_merry-cemetery-sapanta-13255b2255d.jpg


___  ***  ___

GRAVE-DIGGER  by  Robert  William  Service

When  I  was  young  and  full  of  sap
I  had  of  many  a  maid  my  pleasure.
God's  truth!  I  was  a  randy  chap
And  took  of  willing  wench  my  measure;
Of  Nell  and  Nan,  of  Bell  and  Bess,
But  now  I've  got  to  life's  November,
When  I  look  back  I  must  confess
One  half  of  'em  I  don't  remember.  

It  seems  right  rum*,  for  all  are  dead
And  in  fond  memory  respected.
Most  honourably  they  were  wed,
And  none  their  strayfulness  suspected.
And  I  have  buried  each  sweet  jade,
Ay,  Jill  and  Jane  and  Maude  and  Mollie:
So  now  I  lean  upon  my  spade
And  think  of  them  with  melancholy.  

My  sins  have  never  found  me  out,
For  I  have  covered  up  my  traces;
Yet  as  I  ramble  all  about,
I  see  so  many  childish  faces,
The  bairns  of  lassies  I  have  loved,
Who  have  of  me  some  strain  indwelling  .  .  .
Well,  nothing  ever  can  be  proved:
God  only  knows,  and  he's  not  telling.  

But  now  I'm  burying  the  last,
The  only  one  I  truly  cherished;
Not  one  love-look  on  me  she  cast,
Yet  for  her  proudly  I'd  have  perished.
I  kissed  the  ground  on  which  she  trod,
And  ere  the  gowans*  gay  shall  hide  her,
I  pray:  O  Understanding  God!
My  I  be  blest  to  rest  beside  her.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678110
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 15.07.2016
автор: Володимир Туленко