[i](із циклу „Абетка“)
[/i]
Давнішню маю я програму,
мов ключик від усіх проблем,
створити власну монограму,
той вензель в формі букви „М“.
На букву ту бере початок
в житті багато мудрих слів.
Цією мудрістю вінчати
все мелодичне я б хотів.
Найперше наше слово „Мама“,
що нам усім життя дає.
Це ключ, життєва мелодрама,
це майбуття твоє й моє.
І батька звати теж „Микола“,
він руку також приложив.
А поряд тут сім‘я і школа,
в яких колись учився, жив.
Повинна буть у всьому міра,
вона у кожного своя.
Щоб у житті не буть вампіром,
межу не переходив я.
Носив у юності тільняшку,
коли у армії служив.
Тепер мереживом рубашку
собі на старості розшив.
Ще „мир“, як стан речей в суспільстві,
і стан у кожного душі.
А також „Мир“, як Всесвіт, дійство,
в якому пишуться вірші.
Війна затягує нас виром,
все мироточить і болить.
Та коли треба, то всім миром
спасать ідемо і творить.
Люблю я рідну Батьківщину,
над нею неба синяву.
Помандрував по всій країні,
та в Миколаєві живу.
Мені ця буква дуже личить,
а ще скажу, якщо не чули,
що Миколайовичем кличуть
і прізвище моє – Мачула.
липень 2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116071501862
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678127
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 15.07.2016
автор: Олександр Мачула