"Випий мене поволі,"- твій подих лоскоче,
Звабно шепоче.
Покликом палиш безладним -
Владним.
Гнаному вітром надай притулок охоче -
Злива клекоче.
І пташеням безпорадним
Знадним
Падаю в руки тобі, знетямлений досі.
У безголоссі
Дихати важко і спрагло
Стало.
Душі зустріли цю мить оголені й босі,
Мойра на розі.
Слізьми бажання спливало -
Звало:
"Випий мене поволі і келихом повним
Стану." Жертовним,
Каменем сповненим змісту? -
Звісно."
Скрапую сангрію білу млосно-гріховним,
Невиліковним.
Виллю перлисто-ігристу...
Нині і прісно.
15.07.2016.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678129
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 15.07.2016
автор: Ліна Ланська