між нами стоїть лишень смерть і безрозмірна вічність
але чомусь першого я боюся більше за все на світі
я піду на захід. ти ж прямуй твердо на холодну північ
я за вхід мушу боротися. для тебе ж всі двері відкриті.
межі між нами межують неправильно, я зауважила
крок вправо- і все. я йду до воріт на півдні
там не рай, ні, там густе і холодне зимове мереживо
і будять щоночі й щоранку лише мертві півні.
шлях до раю, напевне, десь в Гімалаях простягся
ти боїшся висоти, а я помираю від холоду
нам не дійти туди. шкода, я ж до останнього сподівався,
але я впаду ще при підніжжі від голоду.
давай я обійму тебе поміж кордонами, можна?
наші шляхи в небуття розійдуться на перехресті першому ж
ти не бійся, не треба сміятись услід тривожно
звістку про смерть до тебе принесе мій маленький ручний вуж.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678183
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 15.07.2016
автор: #tenderness