Іде війна вже третє літо,
Донбас страждає і горить.
Плачуть дорослі, плачуть діти,
і неможливо вже там жить.
Нестерпно, боляче і лячно,
пекельна кара, не життя.
Дим і пожежі,все невчасно,
осуд і болі й каяття.
І не спинило літо крові,
а ми ж надіялись на це.
Спека і згарища, й прокльони,
тяжко терпіти оце все.
Коли ж закінчиться це лихо,
в норму в життя людей прийде,
і буде Мир, і буде тихо,
сонце засвітить золоте?..
Цього чекає вся країна,
дорослі, юні і малі,
коли скінчиться ця руїна,
Мир запанує на землі?..
Кому задати ці питання,
у влади ж помисли свої,-
на першім плані в них завдання,-
збільшити статки лиш собі.
Я розумію, що Росія
свою політику веде.
Та є ж Європа й Україна
до неї ніби теж іде.
Сльози людей і їх прокльони,
владі не дано зрозуміть,
ідуть вони лиш на поклони,
війни ж не хочуть зупинить.
Літо відійде...І все ж Правда
прийде, як осінь і зима.
Чи зрозуміє наша влада:
в людей терпіння вже нема.
Нехай не ждуть вони пощади,
совість у них напевне спить.
Живе не той, хто тільки чадить,
а той, хто полум"ям горить!
Іде війна вже третє літо,
зробить всім висновки пора,
і все можливе вже зробити,
щоб закінчилася війна!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678218
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 15.07.2016
автор: геометрія