Проносяться дорогами машини:
Тойоти, мерседеси і фіати.
Виблискують шикарні лімузини –
Господарі життя у них пихаті.
Їх відстані великі не лякають,
Бо є в кишенях товсті гаманці.
Як не працюючи, робити гроші знають…
Тримають міцно все вони в руці!
Брехня й нахабство їм завжди в нагоді,
Добро робить собі спроможні лиш.
Порядність й чесність – це у них не в моді,
А інших поважать – їх не навчиш.
За вигоду продати матір згодні
І здатні батька рідного убить.
Вітчизні як служить – вони не годні,
Усе ж прихоплять, що не так лежить.
Дороги всі для них лише відкриті,
Любий диплом купить можливість є.
В них совість спить, а їхні діти ситі,
Добро народне стало в них – «моє».
Як сарана, вони до влади лізуть,
Щоб керувати й брати від життя.
Самі для себе всі закони пишуть,
Пусте судитись з ними заняття.
Розкрадена, розпродана країна…
Торгують всі і всім, де не поглянь.
Погрузла у смітті вся по коліна,
А рекетири скрізь збирають дань.
Чорнобилем отруєна земля вся,
Горілкою й наркотиком – душа.
Мов Бог від нас узяв і відцурався
І наодинці з горем нас лиша.
Бездомних і голодних скільки бродить?!
Дітей і інвалідів, й стариків?!
Хтось в переходах жалібно заводить,
Хтось вчить жебракувати малюків.
Хтось в смітнику шукає щось поїсти,
До влади хтось висловлює протест.
Одні кричать, що винні комуністи,
А інші, що реформам нашим – «хрест»
Летять в машинах хазяї всесильні.
«Москвич» старий мій обганяють всі…
Чи буде щастя й нам у цій країні?
Чи заживемо й ми колись в красі? 12. 11.1999
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678224
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 15.07.2016
автор: Валерій