Літній день.
Між деревами
Від великих будинків
Стежка лежить.
Сірий пісок...
Пташка сидить.
Кругла голова, крила опущені.
Два великі кружальця жовтих очей.
Зір гострий пронизливий.
Трикутником вушка,
Пір'ям опушені.
Плямистеє пір'я й доріжка-
Зливаються.
Мій погляд здригається.
Очі в очі - стіна неприступна.
Тут пташка сидить волелюбна.
Злетіла.Крильми замахала.
Я довго стояла.
Сич, пугач.
Отут між будинками.
Коли ніч настала,
Плямистая пташка "співала".
Писк пугача
Навпіл розламує тишу.
Сидить на берЕзі.
Літає. Полює.
І писком своїм не зовсім чарує.
Вже звикли.
Їх стало багато,
Отут між будинками.
Бо теж їхню хату
Зруйновано.
Ні, не війною.
Жадобою.
Зникають ліси.
Я бачила, як їжаки
Серед "білої" днини
Біля під'їздів ходили...
...Вечір.Ніч.
Писк пугача,
Пташки плямистої,
Навпіл розламує тишу...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678358
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.07.2016
автор: NikitTa