А знаєш, що мені зараз не стачить?
Шматочка тиші, чи ж бо краще шмат..
Я втомлений, або перенасичений..
Ішов вперед, коли тягла назад..
А потім сам вернув чомусь назад.
А треба було просто зупинитись.
А що душа щоденно тут чекала?
Кохання океану, щоб втопитись?
Чи може неба щастя — і на зліт?
Чи може просто Всесвіту довіри?
А потім градом критики услід.
Словами, не достойними Шекспіра.
А потім.. Нащо потім? а тепер..
Тепер це все не так уже й важливо.
Листом відвертим під закриті двері.
Востаннє. Ти вже вибач, наболіло.
І ти мені не вишлеш голубів,
Твоя адреса в серці — спопеліла.
І вогник наш журливий догорів.
Чому "бувай"? — а ти чого хотіла?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678427
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.07.2016
автор: MAKSSTAL`