Лиха ця війна, бо убивча натура.
Від неї у смутку важкому зітха
І доля людини, і також культура.
Ось щойно – убила комусь жениха…
В заміну на вальс Мендельсона, весільний –
Гармат канонада й осколковий свист.
Зів’яла лелітка, у зморшках суцільних,
І батьківський погляд потупився вниз…
Знов свіжа могила і згорблена мама …
Від болю, від суму аж серце болить.
Читаєш слова ті, що стали віршами,
А в думці – як мучиться бідна, терпить…
Поняття – вбиває війна, не абстрактне,
Вона убиває конкретних людей.
Сама зупинитись ця бойня не здатна
І треба чимало хороших ідей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678446
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.07.2016
автор: Микола Поділля