Ростуть цегляні в саме небо антени –
дістатись дахами до хвилі світила.
І поверхи вічно пульсують, як вени.
І близько до сонця – а схожі на брили.
І в тисячах вікон – антенки–вітрила.
І кожна із тисячі – є феноменом.
А в неї нема…
в неї – не особливо…
самі лиш гортензії і цикламени…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678475
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.07.2016
автор: Циганова Наталія