Черкну об пачку сірничка –
Вогонь покаже язичка,
Лизне папір, той загориться
І враз сліпуче заіскриться,
Заграє сонцем, забринить...
Його вже буде не спинить,
Бо полум’я, яке палає,
Кордонів, перешкод не знає.
Воно підступне і швидке,
Гаряче, хитре і вертке,
Що на шляху десь навернеться,
Відразу в попіл обернеться!
Вогонь поїсть усе, що зможе
Й ніхто тоді не допоможе...
І трапиться біда така
Через одного сірничка!
Так, він малесенький, тендітний,
Тонкий і з виду непримітний,
Його зламать під силу нині
Навіть найменшенькій дитині.
Усім сірник тепло дарує,
Як за вікном метіль вирує;
Як вовк голодний завиває…
Він страви нам розігріває.
Але коли не як належно
Повестись з ним, необережно,
Він вмить яскраво спалахне
Й у всі щілини зазирне!
Червоний півень не дрімає,
Бо сили він багато має!
З вогнем ніхто хай не жартує,
Бо він страшний, коли лютує!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678530
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 17.07.2016
автор: Анастасія Лінчук