Буває так, що й добре, що дощить,
І коси мої пишні й кучеряві,
І вже здається, ось, настане мить...
Та мить проходить повз мене, роззяву.
Хоч дні коротші, мухи ще не злі,
На Сонці плавиться ошукана надія,
Ми не зустрілись ще на цій Землі,
Але багато чого знаєм вже та вмієм.
В неділю вип'ю білого вина,
В цей світлий день така вже воля Божа:
Ти не один, я також не одна
І ми з тобою дивно близькі й схожі.
А ми зустрінемось. А поки будем жити,
Вірші складати, мріяти як діти,
Допоки ще осіннім громом не розбито
Останні в році сентименти літа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678590
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.07.2016
автор: Олена Акіко