Скидала я уранішній туман із пліч гори додолу,
А та вчепилась верховіттям в місячну бліду гондолу,
Навідмах вітрюганами з ущелин і печер пручалась,
Зчинила неймовірний галас.
Луна гори лунала глухо та безсило:
«Не віднімай моє світило!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678603
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.07.2016
автор: Оксана Дністран