Це літо так напружено ячить -
Землі рясної золота надія...
Сліпуче літо з грозами на віях
Перепливаю... Даль гримить... гримить...
Вирує літа сонячна снага:
Квітує липа, і шепоче злива,
Калина рідна у саду цнотливо
Звабливі ґрона знову налива...
Це літо так осонцено цвіте -
Наш час буття... Щедротами земними
Впиваюся, милуюсь, бо незримо
Ця повінь у минуле відійде.
Купала і Петрівка - добрий час,
Вже й Спас медовим яблуком іскриться...
Зійдімось, люди, щиро помолиться
За Україну... Хай поможе Спас.
Це літо так напружено ячить:
Яскріє сонце у стрімкім зеніті -
Панує літо у сп'янілім світі...
Поки живу - ціную кожну мить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678664
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.07.2016
автор: Світла (Імашева Світлана)