Виводить день на сцену сонце.
Птахи йому співають оду.
Я відчиняю в світ віконце,
Вдихаю чисту прохолоду,
Траву, дощем нічним умиту,
І перезрілі в кронах вишні.
Крізь пам’ять, наче через сито,
Перепускаю дні колишні.
І викидаю те, що болем,
Що пута крокам накладає.
І бачу небо, жовте поле
І долю, що на арфі грає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678669
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 18.07.2016
автор: Крилата (Любов Пікас)