Народе мій,
Ти всі тисячоліття
Орав і сіяв, край, себе беріг,
Не раз витримував злий почерк лихоліття,
Боровся і спокутував свій гріх.
Народе мій,
Весь – в історичних ранах:
Монголи, турки, шляхта і фашизм…
Земля твоя – безмежне й вічне поле брані –
Тепер смакує кров твою рашизм.
Народе мій,
Твій дух, святий і гордий,
Від давньої-прадавньої сохи
Піднявся до висот аж надто благородних,
Хоч пройдені і не прості шляхи.
Народе мій,
Тяжкі випробування
На долю випадали і не раз,
Та не втрачав ти віри- сподівання,
І це не звук високих вічних фраз.
Народе мій,
Борець за честь і волю,
Ти переможцем був завжди в бою,
Та знов нове ярмо вдягав тобі на долю
Той, хто підступність проявляв свою.
Народе мій,
Ти незборима сила –
Про це рече й історія повстань,
Тебе три голоди косили й не скосили,
Бо син, достойний батька, виростав.
Народе мій,
Я справді вірю в тебе,
Ти той, яких так мало на Землі,
Тобі ще посміхнеться мирне небо,
Й оцінять міць у світі і в… Кремлі!. 11.01.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678735
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 18.07.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)