[b]С[/b]нує павутину самотній павук.
[b]У[/b] нього немає ідеї та цілі.
[b]М[/b]етелика тільки манить до рук:
[b]-[/b] Літай поки крила ще твої цілі.
[b]Ж[/b]орстокий, можливо, а може й ні
[b]И[/b]рію квіт розквітає згіркло.
[b]Т[/b]о часом привидітись може мені:
[b]Т[/b]епла його тихі і ніжні ріки
[b]Я[/b]ріють самотні під небом в тіні
[b]М[/b]оже, то смуток застиг навіки.
[b]О[/b]н де видніє його межа,
[b]Є[/b]днаючись з лезом твого ножа.
[b].[/b]Стули-но, мій друже, повіки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678767
Рубрика: Акровірші
дата надходження 18.07.2016
автор: teo.