..і ми знаєм обоє: час повертати,
коли літо перетинає серединний меридіан, а ніч, ніби кавова джезва, глибшає,
коли кожен написаний вірш цілить прямісінько у запалене неспокоєм серце,
коли небо настільки хмаристе, що із нього можливо, немов молоко, зцідити усі сни і молитви -
час повертати додому,
час повертати у твої обійми..
здрастуй, жовтню - тобі від легковажного і мрійливого травня!
я назбирала всі літери "ер", як абрикосові кісточки, у чужих іменах та по батькових до своєї широкої, немов рукави кімоно, душі
тільки заради того, аби твій голос знову почав у мені картавити,
тільки заради того, щоби пальці рефлексійно стискалися в кулаки
від того, наскільки це, о боже, приємно -
носити твій голос, ніби дитину, в собі..
ось воно, саме те - коли тихо палаєш вогнем ізсередини, ніби Джордано Бруно посеред площі Квітів,
але слова більше не обпікають до крові губи, якими до твого зап'ястя ніяк не притулитись,
я повертаю нас, немов до склянки з водою зірвані квіти,
я реанімую спогади,
травмовані тишею..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678822
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.07.2016
автор: Майя Грозова