Бурчиш, сваришся ти зі мною,
Геть бризкаєш до ніг піною,
За вітром хвилями угору,
Шукаєш все нову опору.
Біжиш у лоно видноколу,
Цілуєшся із небом кволо.
Ганяєш м’язами глибини,
Медуз – на берег, чи рибину.
Малює зранку красне сонце
На хвильках у твоїй долонці
Картини золотим промінням,
Хмаринки стежать за тим вмінням.
Молодик-місяць мовчазливо
Доріжку вистеляє сиву.
Купаються холодні зорі
У хвилях лагідних, прозорих.
Під шепіт твій -- таке незвичне
Наповнення душі магічне:
Прекрасне проростає вільно,
Стихія водна -- надвсесильна.
Мінливе, звабне, неповторне,
Завжди розкішне та мажорне,
А чи цілуєш, чи шалене –
Чаруєш, море незбагненне!
18 липня 2016
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678837
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.07.2016
автор: палома