зупинились на мить
і крізь скло метушливих зупинок
світ розклали на спектр кольорів
ми енштейни в ньютонівській призмі
я здавалось тобі говорив
пили чай із космічного пилу
як лате соломинкою чорних дір
ми з тобою закриті сузір'я
ми горим
ми горим
ми горим
зупинились на мить
і не варто нам більше прощатись
розлітатись на скалки метеорним дощем
нам назустріч космічним плацкартом
по Чумацького шляху рейках
суне дзвоном чудний трамвайчик
на сонячних батарейках
ми спинили б цю мить
ми б спинили цю мить до завтра
ця зупинка під серцем щемить
а наступна
на Альфа Центавра
чуєш як моє серце хоче
твого надпить
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678881
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 19.07.2016
автор: Андрій Люпин