Як незатишно стало у квартирі,
Так самотньо, навіть, аж незручно.
Кімната - кухня і так разів чотири,
Лишився сам, аж на душі бундючно.
Уявити було важко скільки значиш,
Мені без тебе всюди місця мало.
Хоч іноді ти голову мені морочиш)
Та і приємного згадати є чимало!
Я закохався в запах твоїх парфум,
Бо ними досі, пахне наше ліжко.
Лягаю спати, а на серці в мене сум,
Бо не можу пригорнутися до тебе ніжно.
Так незвично, вдома стало тихо,
Дім, робота, вечір, телевізор, спати.
Важко! Так невистачає твого сміху,
Здається, ціла вічність до тієї дати.
Ти поїхала до мами в гості, в Львів.
А я сумую, наче втратив цілу вічність!
Ти ж поїхала, всього на кілька днів,
Ти пробач мій егоїзм, мою цинічність!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678957
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.07.2016
автор: Дмитро Гусонька